Сьогодні небо над миргородською та решетилівською землею оповите смутком. Ми попрощалися з людиною, чиє життя стало втіленням мужності, а відданість – прикладом для майбутніх поколінь. Ігор Анатолійович Коляка – старший сержант, воїн, який віддав найцінніше за мирний ранок для кожного з нас.
Ігор народився 12 вересня 1980 року в Решетилівці. Саме там, серед мальовничих краєвидів, минули його дитинство та юність. Після школи він обрав професію, що потребує точності та відповідальності, закінчивши Полтавський технікум харчових технологій за спеціальністю техніка-електромонтажника.
Його трудовий шлях був пов'язаний із важкою та небезпечною працею: від складів цивільного захисту до підприємства «РЕКПОЛ», де він тривалий час працював монтажником висотних робіт. Він не боявся висоти у професії й ніколи не пасував перед труднощами у житті.
Жовтень 2022 року розділив життя Ігоря на «до» та «після». Він став на захист Батьківщини, приєднавшись до славетної 831-ї Миргородської бригади тактичної авіації. Саме в цей час Миргород став для нього не просто місцем служби, а справжнім домом. Тут він знайшов кохання та офіційно поєднав долю зі своєю дружиною.
Ігор Анатолійович був людиною великої душі. Його батьківське серце було настільки широким, що в ньому вистачало тепла для двох доньок. Рідна по крові дитина від першого шлюбу та донька дружини, для якої він став справжнім татом за велінням серця, завжди відчували його щиру підтримку, ніжність та захист. Він був для них надійною опорою, вчив мудрості та любові до життя, не роблячи жодних розмежувань.
У підрозділі Ігоря називали душею колективу. Як головний сержант інженерно-саперного взводу, він був взірцем дисципліни та професіоналізму. Пройшов через найзапекліші бої, виявляючи неймовірну силу духу.
На жаль, 17 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-західному напрямку життя старшого сержанта Ігоря Коляки обірвалося.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю відважного Захисника. Це непоправна втрата людини, чиє життя було присвячене служінню правді та рідній землі. Його подвиг – це приклад мужності, який назавжди закарбується в літописі нашої боротьби.
Ігор Коляка залишив по собі пам’ять не лише як про відважного захисника, а й світлий спомин про людину, яка понад усе цінувала життя, вміла щиро любити та об’єднувати навколо себе. Його шлях, обірваний на злеті, тепер продовжується у вчинках побратимів, у майбутньому його доньок та у кожному мирному світанку, за який він бився до останнього подиху. Ми завжди пам'ятатимемо ціну нашої свободи, сплачену такою великою і щирою жертвою.
Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!
