У селі Гаркушинці Миргородської громади відбулося прощання із полеглим Захисником України Андрієм Миколайовичем Денисовим. Воїна провели в останню путь із військовими почестями. Рідні, близькі, друзі, побратими, представники влади та жителі громади зібралися, щоб віддати шану людині, яка присвятила своє життя служінню Україні та віддала його за свободу і незалежність рідної землі.
Під час церемонії прощання присутні вшанували пам’ять полеглого воїна хвилиною мовчання. Прозвучали слова вдячності за його мужність, відданість військовій присязі та жертовність.
Андрій Миколайович Денисов народився 6 лютого 1979 року в населеному пункті Степ Читинської області в родині військовослужбовця. Згодом сім’я переїхала до Миргорода, який став для нього рідним містом. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Андрій закінчив Миргородську загальноосвітню школу № 7. Вихований у родині, де шанували військову честь, дисципліну та відповідальність, він обрав шлях служіння Батьківщині. У 1997 році прийняв військову присягу, відтоді його життя було нерозривно пов’язане з військовою службою. Протягом 28 років Андрій Миколайович проходив службу у складі 831-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. За цей час здобув значний професійний досвід, пройшов непростий військовий шлях, заслужив повагу та довіру тих, із ким служив поруч.
У 2019 році брав участь в антитерористичній операції на сході України, де вже тоді став на захист суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. У 2025 році знову став до лав захисників України. Служив командиром 2-го відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського у військовому званні старшого сержанта.
19 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Донецької області Андрій Денисов загинув, захищаючи Україну.
За військовою формою та званням була людина з великим і добрим серцем. Андрій був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Разом із дружиною виховав сина Дмитра, який також обрав військову справу та пов’язав своє життя із захистом України. Родина була для Андрія найбільшою цінністю, джерелом сили та радості.
Він любив читати, цікавився моделюванням, захоплювався подорожами, особливо тими, які міг розділити з рідними. Цінував родинне тепло, прості життєві радощі та час, проведений із найдорожчими людьми.
Ті, хто знав Андрія, пам’ятатимуть його як чуйного, чесного, справедливого та відповідального чоловіка. Він ніколи не залишався осторонь чужої біди, умів підтримати добрим словом і завжди був готовий допомогти. Для рідних був надійною опорою, для друзів -вірним товаришем, для побратимів - людиною, на яку можна було покластися.
Сьогодні біль втрати розділяють усі, хто знав і поважав Андрія Денисова. Його життєвий шлях - це історія вірності військовій присязі, любові до родини та відданого служіння Україні.
Миргородська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким полеглого воїна. Жодні слова не зможуть втамувати біль цієї втрати, але пам’ять про Андрія назавжди залишиться в серцях земляків.
